Телефони довіри

 

 

Анкета для батьків «Які ви батьки?»

Анкета для батьків

«Які ви батьки?»

Шановні батьки!
Оберіть найближчу для вас відповідь на кожне запитання (будь ласка, відповідайте щиро та відверто).

1. Чи читаєте ви дітям?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

2. Чи діти є ініціаторами читання ?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

3. Ваша дитина вчинила погано. Чи замислюєтеся ви, що така поведінка може бути результатом вашого виховання?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

4. Чи одностайні ви з вашим чоловіком (дружиною) в питаннях виховання дітей?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

5. Якщо дитина пропонує вам свою допомогу, чи приймаєте ви її, навіть розуміючи, що справа може загальмуватися або й зовсім зупинитися?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

6. Чи використовуєте ви заборону або наказ лише тоді, коли це справді необхідно?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

7. Чи цікавитеся ви проблемами дитини щодня?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

8. Чи регулюєте оточення вашої дитини?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

9. Чи вмієте ви не наказувати, а просити про щось свою дитину?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

10. Чи часто у стосунках з дитиною вдаєтеся до фраз на кшталт:
«Не заважай, мені бракує часу» або «Чекай, доки я закінчу свої справи»?
Так. Ні. Ніколи. (потрібне підкреслити)

За результатами опитувальника ми маємо можливість отримувати дані за 10 шкалами, які характеризують взаємодію батьків і дітей:
1) «вимогливість — відсутність вимогливості» надає можливість визначити ступінь вимогливості батьків до дітей, очікуваний рівень відповідальності дітей за власні вчинки;
2) «м’якість — суворість» вказує на ступінь суворості заходів, що застосовуються до дитини, надає можливість оцінити ступінь жорсткості правил, за якими будується взаємодія з дитиною;
3) «автономність — контроль» дає змогу встановити ступінь контролюючої поведінки з боку батьків стосовно дітей. Високі бали, отримані за цією шкалою, свідчать про наявність у батьків прагнення обмежити дитину в діяльності, характеризують обрану ними стратегію виховання як нав’язливу;
4) «емоційна дистанція — близькість» відображає уявлення батьків про емоційну близькість до дитини;
5) «відторгнення — прийняття» відображає базисне ставлення батьків до дитини, прийняття або відторгнення її особистісних якостей і поведінкових реакцій;
6) «відсутність співпраці — співпраця» відображає наявність або відсутність взаємодії батьків та дітей, її характер (рівність, партнерство). Взаємодія є результатом залучення дитини до спільної діяльності, характеризує визнання прав і гідності дитини. Відсутність взаємодії є показником упровадження авторитарного, байдужого стилю або стилю потурання у процесі виховання дітей;
7) «тривожність за дитину» характеризує ступінь батьківської тривожності за дитину;
8) «непослідовність — послідовність» є важливим параметром взаємодії батьків і дітей. Означена шкала відображає ступінь послідовності та стійкості батьків у вимогах до дітей, застосування ними у виховній практиці покарань і заохочення;
9) «виховна конфронтація в родині» відображає узгодженість виховних дій серед членів родини, єдність поглядів на провідні етапи виховання та розвиток дітей дошкільного віку;
10) «задоволеність відносинами з дитиною» вказує на встановлену систему стосунків між батьками та дитиною (високі бали), на можливі порушення в цій системі (середні бали), на наявність складних конфліктів батьків і дітей (низькі бали).

Батькам на замітку

Батькам на замітку

▶▶Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.
▶▶Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.
▶▶Якщо дитина росте у докорах, вона вчиться жити з почуттям вини.
▶▶Якщо дитина живе в терпимості, вона вчиться сприймати інших людей.
▶▶Якщо дитину заохочують, вона вчиться вірити в себе.
▶▶Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
▶▶Якщо дитина росте серед чесності, вона вчиться бути справедливою.
▶▶Коли дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.
▶▶Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
▶▶Коли дитина живе в розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов
у цьому світі.
- Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

Словник соціально - психологічних термінів

Безпечна поведінка — це така поведінка людини, що передбачає безпечні наслідки й не становить загрози здоров’ю і благополуччю її та інших людей.
Гідність — особливе моральне ставлення людини до себе, що виявляється в усвідомленні своєї самоцінності й моральної рівності з іншими людьми; ставлення до людини інших людей, у якому визнається її безумовна цінність..
Гуманістичні цінності — цінності, що визначають змістовне та смислове ядро буття людства, кінцеву мету існування і його космопланетарні функції; забезпечують загальнородову ідентифікацію людства; задають членам світового співтовариства «культурну матрицю» і визначають перспективи індивідуально-особистісного розвитку людей; на їх основі формуються стандарти та критерії оцінки нового соціокультурного досвіду людства; вони стимулюють вольову спрямованість людства до створення більш досконалих соціоприродних умов життя і діяльності; сприяють збільшенню культурної спадкоємності різних поколінь люд-
ського роду; забезпечують нагромадження «тезауруса культури», тобто стійких смислів і кодів, що сприяють духовному взаєморозумінню й співпраці людей у різних сферах життя.
Дискримінація — позбавлення певної групи людей яких-небудь прав чи можливості що-небудь робити лише через їхню приналежність до цієї групи.
Емоційно-естетична спрямованість — визначення головним для людини її емоцій та прагнення до прекрасного.
Забаганки — речі, без яких людина може обійтися.
Здібність — здатність виконувати певну діяльність на належному рівні.
Індивід — окремо взятий представник людського виду, якому властиві природні якості людини.
Індивідуалізм — визнання себе автономною, самодостатньою особою.
Індивідуальність — сукупність своєрідних і неповторних якостей, що відрізняють одну людину від іншої (темперамент, характер, мислення, уява тощо).
Інтровертованість — спрямованість особи на власний внутрішній світ.
Інтерес — спрямованість людини на пошук, вибір, використання або створення засобів, норм, здатних задовольнити її потреби.
Компроміс — рішення, яке певною мірою задовольняє обох учасників конфлікту, готовність самому йти на поступки й чекати від іншого, що він також частково відмовиться від своїх цілей і вимог.
Консенсус — рішення, що полягає в об’єднанні зусиль для вирішення проблеми й максимального задоволення потреб кожного з учасників конфлікту.
Конфлікт — це різке загострення протиріч (конфліктна ситуація) і зіткнення (інцидент) двох чи більше учасників (суб’єктів) у процесі вирішення проблеми (об’єкт), що має ділову чи особисту значимість для кожної зі сторін.
Конфлікт, що виникає через комунікаційні бар’єри — конфлікт, який виник через те, що люди, розцінюючи своє сприйняття світу як єдине правильне, відмовляються сприймати інші точки зору.
Конформізм — пристосуванство, пасивне сприйняття норм і правил, панівних думок тощо, некритичне ставлення до позиції загалу.
Культура — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених суспільством
протягом його існування.
Культурний шок — стан пригніченості, розгубленості, спричинений психічною травмою через значну відмінність між нормами поведінки, звичними для особи, та тими, які усталені в середовищі, до якого ця особа потрапила.
Ментальність — це сукупність психічних рис народу, яка проявляється в його нормах
поведінки, в побуті, звичаях тощо.
Національно-культурний фон — специфічні культурні ознаки, факти, предмети, які властиві лише одній нації та легко впізнаються її представниками.
Невербальне спілкування — спілкування без допомоги слів.
Нонконформізм — свідоме протиставлення своєї позиції думці загалу.
Особа, переміщена в межах своєї країни — людина, яка вимушено залишає своє місце проживання, але не перетинає міждержавних кордонів.
Особистість — сукупність соціально значущих якостей людини, людська особа в тих ролях, які вона відіграє в суспільстві.
Потреби — ті речі, норми, умови, які є необхідними для безпечного та повноцінного життя людини.
Право — система загальнообов’язкових, гарантованих і забезпечених юридично правил поведінки, яка відображає правду, справедливість, добро тощо.
Спілкування — це процес взаємодії між людьми, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями й навичками, а також результатами діяльності.
Стереотип — неправомірне узагальнення щодо тих, про кого ми недостатньо знаємо.
Творчість — притаманна людині здатність створювати нові цінності.
Темперамент — сукупність індивідуальних особливостей людини, яка характеризує динаміку її психічної діяльності.
Толерантність — терпиме ставлення до тих, хто відрізняється від тебе за ознаками мови, релігії, раси, ідеології тощо, на основі взаємоповаги.
Упередження — негативне ставлення до людини чи групи людей, про яких ви нічого не знаєте, що виникає на підставі стереотипів.
Цінності — предмети та явища або їх властивості, які мають певне значення для задоволення потреб людини.
Шукач притулку — особа, яка подала заявку на визнання її біженцем.
Соціальні навички — набір конкретних патернів поведінки, допомагають жити в злагоді з навколишнім світом, спілкуватися з людьми та приймати адекватні рішення в різних життєвих обставинах.
Життєві навички — це поєднання знань, ставлень і навичок, це якості та вміння особистості, потрібні для повноцінного розвитку, життєвого успіху, безпеки та збереження фізичного і психічного здоров’я.

ЩО ТАКЕ ЩАСЛИВА ДИТИНА І ЯК ДОПОМОГТИ ЇЙ СТАТИ ЩАСЛИВОЮ?

ЩО ТАКЕ ЩАСЛИВА ДИТИНА І ЯК ДОПОМОГТИ ЇЙ СТАТИ ЩАСЛИВОЮ?

 На жаль, найчастіше у батьків і у дітей дещо різні уявлення про щастя. Батьки іноді вважають, що якщо дитина смачно нагодована, тепло одягнена і одержала в подарунок на день народження нову куртку – то вона щаслива. Насправді не так легко  визначити, щаслива дитина чи ні.

У психологів існують такі визначення щасливої дитини:

-          здібність до глибоких відносин з іншими людьми

-          здатність переживати різноманітні почуття

-          3,5 років – може розуміти відчуття інших і виражати своє розуміння

-          4,5 років – може бачити себе із сторони і описати свої відчуття

 У загальних рисах: щаслива дитина – це така дитина, яка:

-          знає, що її люблять (незалежно від провини)

-          відчуває свою захищеність

-          бере участь в «дорослих справах»

-          відчуває свою унікальність

-          відчуває заохочення з боку батьків в подоланні незнайомих ситуацій

-          оцінена колективом

 Батьки обов'язково повинні допомогти дитині стати щасливою. Що для цього потрібно?

Любіть дитину

Якщо ви любитимете дитину такою, який вона є – то ваша дитина буде щасливою. Якщо якась частина її особистості викликатиме у вас роздратування – вона просто заховає її – і тому не буде повністю щасливою, постійно приховуючи якусь рису своєї вдачі. Будьте завжди на її стороні.

Допоможіть дитині справитися з подоланням

Діти дуже люблять добиватися результату – треба допомогти дитині поставити мету і досягти її. При цьому, якщо її залишити одну справлятися з труднощами – вона виросте невпевненою в собі. Дитина із задоволенням дивитиметься, як справляється з чимось дорослий – і наслідувати. Ідеальний варіант – це спільна діяльність, чим більше уваги одержить дитина, тим більше, відповідно, прикладів для наслідування, тим                       щасливіше вона себе відчує.

Заохочуйте захоплення

Чи пам'ятаєте ви, коли останній раз були такі захоплені чимось, що не помічали нічого навколо? Маленькі діти уміють це, як ніхто інший. Коли вони  захоплені грою, вони не пам'ятають більше ні про що. Від батьків потрібно всього лише дати їм можливість піти з головою в улюблене заняття. Чим старшою стає дитина, тим більше обмежень в її      житті, що не дають їй віддатися захопленню – режим, нелюбимі заняття, нав'язані дорослими.  Не забувайте також, що ваші амбіції і захоплення дитини – це не одне і те ж. Не варто віддавати дитину на капоейру, тільки тому, що це модно. Постарайтеся дати їй можливість бути собою і самостверджуватися тільки в тому, що їй по-справжньому близько. Якщо дитина захоплена чимось і хоче з вами поділитися – прийміть це з                              радістю, розділяйте з нею її захоплення. Просто ідеально, якщо у вас самих є хобі і ви зумієте «заразити» ним дитину, наприклад, грою в футбол або вишивкою. Повірте, тоді у вас з вашою дитиною встановиться прекрасний, тонкий зв'язок.

Ризик новизни

Кожна дитина потребує нових вражень і відчуттів. Діти поводяться в цьому випадку по-різному. Один кожного разу норовить досліджувати незнайому територію, а інший випробовує зрозумілі побоювання. Якщо ваша дитина боязка – допоможіть їй, ненав'язливо просуваючи у напрямі чогось нового.

Велика помилка батьків – клеймити обережну дитину словами «боягуз», «сором'язливий» і т.д. Дитина може безстрашно підійматися на дерево і соромитися людей. А може бути товариською, але боятися покататися на поні. Скажіть, що таке буває зі всіма і це нормально. Ви повинні зрозуміти, в чому проблема – дитина потребує вашої підтримки.

Засмучення

Не потрібно захищати дитину від неприємностей тотально. Тоді їй не вистачатиме стійкості у важких життєвих ситуаціях пізніше. Тут потрібна розумна підтримка – необхідно знайти золоту середину між беззастережним контролем і ситуацією, коли дитину залишають з проблемами наодинці. При цьому до відчуттів дитини треба відноситься нітрохи не гірше, ніж до відчуттів дорослого. Її страждання зовсім не менші, а, може, і більші. Не смійтеся над дитиною. Ви вважаєте, що це допоможе їй із сміхом відноситися до своїх проблем? Щоб добитися цього – смійтеся над собою і своїми                               проблемами.

                              Хай ваші діти будуть щасливими!

                             

ПРАКТИЧНІИЙ ДОДАТОК «СПІЛКУВАННЯ ДІТЕЙ І БАТЬКІВ У РОЛЯХ»

ДІАГРАМА ТИПОВОГО ШКІЛЬНОГО ДНЯ УЧНЯ

Запитання батькам (для складання діаграми).

Скільки часу ваша дитина витрачає:

на сон на школу на домашні справи на друзів на спілкування з родиною на усамітнення на все інше? Що вам хочеться змінити в цій діаграмі?

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ Чи можете Ви:

1. У будь-яку мить облишити всі свої справи заради спілкування з дитиною?

2. Попросити поради у дитини, незважаючи на її вік?

3. Зізнатися дитині у власній помилці?

4. Вибачитися перед дитиною у випадку, якщо були неправі?

5. Опанувати себе і зберегти самовладання, навіть якщо вчинок дитини вивів Вас із себе?

6. Поставити себе на

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ Чи можете Ви:

1. У будь-яку мить облишити всі свої справи заради спілкування з дитиною?

2. Попросити поради у дитини, незважаючи на її вік?

3. Зізнатися дитині у власній помилці?

4. Вибачитися перед дитиною у випадку, якщо були неправі?

5. Опанувати себе і зберегти самовладання, навіть якщо вчинок дитини вивів Вас із себе?

6. Поставити себе на місце дитини?

7. Повірити хоча б на хвилинку, що Ви добра фея чи прекрасний принц?

8. Розповісти дитині повчальний випадок з дитинства, який охарактеризує Вас не з кращого боку?

9. Утримуватися від прізвиськ і висловів, які можуть образити дитини?

10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за умови гарної поведінки?

11. Домовитися з дитиною про один день, в який вона може робити, що їй заманеться, і Ви не заважатимете?

12. Не прореагувати, якщо ваша дитина вдарила, штовхнула чи незаслужено скривдила іншу дитину?

13. Не зважати на сльози, примхи, прохання, якщо знаєте, що це забаганка?

Варіанти відповідей:

А — можу і завжди так дію — 3 бали.

Б — можу, але не завжди так дію — 2 бали.

В—не можу — 1 бал.

Від ЗО до 39 балів — Ви дотри­муєтеся правильних принципів виховання.

Від 16 до ЗО балів. Ваш метод виховання — палиця і пряник.

Менше 16 балів — у Вас немає педагогічних навичок і бажання виховувати дитини.

Методика «Особливості вашого виховання»

Методика «Особливості вашого виховання»

Інструкція: Уважно прочитайте пропоновані запитання. Оберіть один з варіантів відповіді:

А) можу і завжди так роблю;

Б) можу, але не завжди так роблю;

В) не можу.

Чи можите ви:

1.    У будь – який момент залишити всі свої справи і зайнятися дитиною?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

3. Зізнатися дитині в помилці, зробленій стосовно неї?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

4. Вибачитися перед дитиною у разі своєї неправоти?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

5. Опанувати себе і зберегти самовладання, навіть якщо вчинок дитини вивів вас із себе?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

6. Поставити себе на місце дитини?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

7. Повірити хоча б на хвилину, що ви добра фея (прекрасний принц)?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

8. Розповісти дитині повчальний випадок із дитинства, що показує вас у невигідному світлі?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

9. Завжди утримуватися від вживання слів і висловів, які можуть ранити дитину?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за гарне поводження?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

11. Виділити дитині один день, коли вона може робити, що забажає, і поводитися, як хоче, і ні в що не втручатися?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

12. Прореагувати, якщо ваша дитина вдарила, грубо штовхнула чи просто незаслужено скривдила іншу дитину?

А – 3б.                      Б – 2б.                         В – 1б.

13. Устояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це каприз, скороминуща примха?

Підбиття підсумків: знайти загальну суму.

30 – 39 балів. Дитина для вас є найбільшою цінністю в житті. Ви прагните не тільки зрозуміти її, але й пізнати. До дитини Ви ставитесь з повагою, у вихованні дотримуєтесь прогресивних типів виховання і постійної лінії поводження.

16 – 29 балів. Турбота про дитину для вас є питанням першочерговим. Ви маєте здібності вихователя, але на практиці не завжди застосовуєте їх послідовно та цілеспрямовано. Часом надто суворі, іноді – надмірно м’які, а також схильні до компромісів, які часто послаблюють виховний ефект.

Менше 16 балів. Свідчить про те, що у Вас серйозні проблеми з вихованям дитини. Вам або бракує знань, або бажання та прагнення зробити дитину особистістю.Вам доцільно звернутися за консультацією до фахівця.

«Як спілкуватися з дитиною»

Пам’ятка для батьків

«Як спілкуватися з дитиною»

1.    Спілкування на рівних.

2.    Попросити дитину вас чому – небудь навчити.

3.    Запитувати в дітей поради.

4.    Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

5.    Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

6.    Давати посильні доручення з відомим успіхом.

7.    Підтримка у важкій ситуації ( навести приклад із власного життя, знайти три позитивних моменти – оптимістичний погляд на життя)

8.    Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

9.    Якщо ви не праві, просіть вибачення.

10.                       Дозволяйте дитині виражати свої почуття.

11.                       Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід – це теж досвід)

12.                       Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

«Що потрібно пам’ятати батькам дитини, яка зростає»

1.    Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.

2.    Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.

3.    Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.

4.    Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.

5.    Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.

6.    Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором’язливою і боязкою.

7.    Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.

8.    Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою в собі.

9.    Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.

10.                       Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.

11.                       Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.

12.                       Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.

13.                       Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.

14.                       Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

«Покарання»

1.    Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психологічному (воно має бути корисним).

2.    Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте.

3.    За один раз – одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4.    Пам’ятайте про час давності скоєного проступку. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5.    Покараний – прощений. Сторінка перегорнута, не згадуйте про це.

6.    Покарання, але без приниження. Якщо дитина відчуває перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

«Як не потрібно карати і сварити»

Не можна карати і сварити:

1.    Якщо дитина хвора.

2.    Якщо дитина не зовсім одужала після хвороби.

3.    Якщо дитина їсть.

4.    Після сну.

5.    Перед сном.

6.    Під час гри.

7.    Під час виконання завдання.

8.    Одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) – необхідно перечекати, поки не припинеться гострий біль (але це не означає, що потрібно втішати дитину).

9.    Якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, рухливістю, роздратованістю, із будь – яким недоліком, але щиро намагається подолати його.

10.                       У всіх випадках, коли в дитини щось не виходить.

11.                       Якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані.

Батькам першокласників

Зміст

1.   Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

2.   Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

3.   Поради батькам щодо обладнання робочого місця першокласника

4.   Поради батькам щодо правильної організації відпочинку дітей

5.   Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей

6.   Додатки

“Где не хватает терпения – надо бы

 постараться понять, где не понимаю –

постараться вытерпеть, и всегда я

принимаю ребенка, всегда люблю”.

С. Соловейчик

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

   Психологічна готовність до навчання у школі не полягає в умінні читати й писати. Дітям до школи вміння читати й писати в кращому разі не шкодять, цифри й літери сприймаються ними як чергова частинка навколишнього світу, і діти швидко втрачають до них інтерес. Надмірний обсяг інформації не розвиває взагалі нічого. Крім того, якщо в дитини до 7років сформувати неправильні навички читання або письма, її потім неймовірно важко буде перевчити! Коли дитина йде до школи отримувати знання, але при цьому вже все знає, то їй стає нецікаво навчатися, зникне бажання ходити до школи.

   Одне з першочергових завдань сім`ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно – гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

   Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю. Батькам необхідно пам`ятати, що головним у цій  роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

   Що таке шкільна зрілість?

Традиційно виділяють чотири аспекти шкільної зрілості:

1.     Інтелектуальна зрілість для віку 6 – 7 років – це вміння відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв`язки між явищами і подіями, логічно мислити.

2.     Емоційна зрілість – це вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу( розвиток довільної поведінки).

3.     Соціальна зрілість – наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками, вміння дотримуватись встановлених правил, здатність слухати й виконувати вказівки вчителя.

4.     Мотиваційна (готовність і бажання дитини прийняти нову соціальну роль школяра, бажання вчитися, позитивно сприймати образ школи. Змістовна складність зауваженої проблеми полягає в тому, що у багатьох дітей не складається об`активне уявлення про школу: воно або надто ідеалізується, неадекватно оптимістичне, або надто негативне: школа викликає побоювання.)

   Найчастіше негативне ставлення до школи формується, якщо:

1.     Дитину в дошкільному віці не привчили обмежувати свої бажання, долати труднощі. Оскільки школа вимагає від дитини постійних зусиль, то у неї виникає активна протидія навчанню.

2.     Дитину ще в дошкільному віці залякували школою( “Ти ж двох слів зв`язати не можеш, як ти у школу підеш?”, “Ось підеш у школу, там тобі покажуть!”).

3.     Дитині, навпаки, малювали шкільне життя і майбутні її успіхи у надто оптимістичних тонах. Зустріч із реальністю у таких випадках може викликати таке сильне розчарування, що у дитини виникає різко негативне ставлення до школи.

   Готовність дитини до школи – це той необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися в школі.

   Батькам слід пам`ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не є активним, проте починає говорити цілими фразами і добре запам`ятовує букви. Кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

   Період адаптації до школи наявний у всіх першокласників. Адаптація – процес досить довготривалий та важкий. Складність адаптаційного періоду дитини до школи залежить від властивостей її нервової системи, темпераменту, рис характеру, адаптаційних можливостей.

   Етапи адаптації дитини до школи:

1 етап. Характеризується бурхливою реакцією та значним напруженням практично всіх систем організму. Триває 2 – 3 тижні.

 2 етап. Затрати організму знижуються, бурхлива реакція починає затихати.

3 етап. Період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найбільш оптимальні варіанти реагування на навантаження, що вимагають меншої напруги всіх систем.

   В залежності від рівня адаптаційних можливостей виділяють три групи дітей:

1. Дитина адаптується до школи протягом перших двох місяців навчання. Така дитина відносно швидко вливається в колектив, у неї майже завжди гарний настрій, вона добросовісно і без напруги виконує всі вимоги вчителя. У неї інколи можуть виникати складнощі у спілкуванні з дітьми чи вчителем, так як їй ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки. Проте наприкінці жовтня вона засвоює і новий статус учня, і нові вимоги, і новий режим. Це легка форма адаптації.

2. Адаптація дитини до школи є довготривалою. Дитина не може прийняти ситуацію навчання, спілкування з вчителем, дітьми. Як правило, така дитина відчуває складнощі у засвоєнні навчальної програми. Лише наприкінці першого півріччя реакції такої дитини починають відповідати шкільним вимогам. Це форма середньої тяжкості адаптації.

3. Дитина, у якої соціально – психологічна адаптація пов`язана зі значними складнощами, вона не засвоює навчальну програму, у неї відмічаються негативні форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій. Це тяжка форма адаптації. Постійні невдачі у навчанні, відсутність контакту з вчителем створюють відчуження та негативне ставлення з боку однолітків. Якщо вчасно не розібратися в причинах поганої поведінки, не скоректувати труднощі адаптації, то все це разом може призвести до зриву, подальшої затримки в розвитку та вплинути на фізичне здоров`я  дитини.

   Найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров`я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дитини, розуміння її внутрішнього світу, проблем, переживань. Не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін “ прикласти ” до своєї дитини. Але, якщо Ви бажаєте полегшити процес адаптації дитини до школи, необхідно дотримуватись наведених нижче рекомендацій :

1.     Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

2.     Дозвольте дитині бути самою собою, зі своїми недоліками, слабостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

3.     Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете любити її за будь – яких обставин. Не бійтесь “ залюбити ” свою дитину.

4.     В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

5.     Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони ( бажано,щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон .

6.     Не поспішайте одразу карати дитину. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази. І лише тоді коли дитина демонструє відверту непокору, батьки можуть думати про покарання. ДИТИНА ПОВИННА РОЗУМІТИ ЗА ЩО ЇЇ ПОКАРАЛИ. Батьки самі обирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам`ятайте:

·        Покарання – це моральний замах на фізичне і психічне здоров`я дитини.

·        Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди.

·        Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

·        Краще не карати, ніж карати із запізненням.

·        Покараний – значить вибачений, інцидент вичерпаний. Не варто згадувати про старі гріхи.

·        Хоч би що трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

·        Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності.

·        Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень.

   Для того, щоб у дитини сформувалось позитивне ставлення до школи, важливо, щоб вона розуміла: навчатися їй по – силам, вона здатна справитись з учбовими завданнями. Для дитини дуже важливе відчуття власної успішності. Але хвалити першокласника – це не просто називати його молодчиною та розумником, тут є декілька нюансів. Заохочення повинно бути конкретним: ми хвалимо не саму дитину, а окрему рису її поведінки, результат її діяльності. Коли ми говоримо дитині: ”В тебе сьогодні вийшло дуже охайно написати літери!” або “Мені дуже подобається хвостик у цієї цифри!”, дитина отримує інформацію про те, що потрібно робити, щоб бути гарним школярем, і розуміє, що для неї це можливо. Якщо ж ми говоримо: “Молодець, відмінно!”, - то не зовсім зрозуміло, за що дитину хвалять, і дитині важко зорієнтуватись в тому, яка поведінка є схвальною.

   Буває і таке, що дуже важко знайти за що дитину можна похвалити. В такому випадку необхідно знайти щось таке, що у дитини все – таки виходить гарно, нехай лише це одна галочка зі всього написаного. Так дитина зможе повірити в свої сили і відчуватиме підтримку з Вашої сторони.

   Існує поняття “шкільна фобія ”, тобто острах дитини йти до школи. Насправді частіше мова йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Так буває, коли дитина перебуває в умовах гіперопіки (надмірна опіка зі сторони батьків).

   Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і мимовільно передають ці побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим формують у неї “ навчальну фобію”. Як результат – у дитини виникає невпевненість у собі та своїх силах, сумніви до своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

    Лікарі – педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною ( забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно, і в дітей з`являються такі “дорослі” захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень тощо. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як співучасник у їх сварках і з`ясуваннях, то, можливо ніхто не здивується, коли у дитини з`являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку,  які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту та здібностей.

Поради батькам щодо обладнання робочого місця першокласника

   Для дитини бажано виділити окрему кімнату. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або полиці для книжок. Основна вимога до обладнання робочого місця – меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги. Якщо в сім`ї двоє дітей, то кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

   Дуже важливим є забезпечення правильної пози підчас сидіння. Відстань від очей до предметів, які розглядає дитина, має бути 30 – 35 см. Книги піднімають за допомогою підставки.

   Важливо привчити дитину підтримувати порядок на робочому місці. Кожна річ повинна мати своє місце.

   Як домогтися виконання дітьми вищезгаданих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте. Важливо також хвалити дитину за кожен навіть незначний успіх: “Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і не сутулишся. Молодець!”

Поради батькам щодо правильної організації відпочинку дітей

   Зміна діяльності є основою раціонального відпочинку. Тому загальна стратегія відпочинку – зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції. Для дитини гра – це також вид діяльності.

   Організовуючи відпочинок дитини, зверніть увагу на такі моменти:

1.     Відпочинок між заняттями в школі. Відпочинок між заняттями в школі та приготуваннями домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони витримують велике розумове і фізичне навантаження. Після школи дитина не повинна сідати одразу за виконання завдань, їй необхідно обов`язково відпочити 2 – 3 години.

   Не можна виконувати завдання без перерви. Працездатність 6 – річної дитини приблизно 15 – 20 хвилин, потім потрібен відпочинок або перехід до іншого виду діяльності.

   Основні ознаки перевтоми:

-         плаксивість;

-         неуважність;

-         роздратування;

-         уповільнення темпу мовлення;

-         погіршення почерку;

-         збільшення кількості помилок та інші.

2.     Сон. У системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає повноцінний сон. Сон необхідний для нормального функціонування організму. Гігієністи пропонують такі норми сну.

Вік	Тривалість сну
	Ніч		День
6	11 – 12 (якщо не спить вдень)		1,5 – 2 (протягом року)
7	11		1,5 – 2 ( перше півріччя)
8 - 9		11 – 10.30	-
10		10. 30 – 10	-

 

 Зменшення тривалості сну у дітей 6 – 7 років призводить до порушень у центральній нервовій системі. Діти стають млявими, важко сприймають навчальний матеріал, а інколи навпаки, збуджуються, капризують. При збільшені тривалості сну до рекомендованої норми ці негативні явища зникають.

   Глибина сну залежить від умов в яких спить дитина. Рекомендується вкладати її в один і той же час та дотримуватись “ритуалу сну”. Якщо дитина погано засинає, батьки повинні з`ясувати причину та усунути її, заспокоїти дитину, запевнити її, що вона обов`язково засне, якщо мовчки буде повторювати: “Я обов`язково засну”. Або запропонувати їй старий засіб – порахувати до 20, 50, 100. Якщо ж нічого не допомагає, потрібно звернутись до педіатра. Перед сном краще виключити довгий перегляд телепередач і комп`ютерні ігри – нервова система повинна перейти у стан спокою і підготуватись до спокійного сну. Годину перед сном присвятіть дитині – згадайте та обсудіть минулий день, обміркуйте плани на майбутнє, пограйте у спокійні ігри.

3.     Відпочинок у вихідний день. Він допоможе усунути 4 “дефіцити”: руху, свіжого повітря, спілкування з природою та батьками. Зніме втому за тиждень. Одноденний туристичний похід, прогулянка до лісу, річки, збирання грибів, ягід, сімейний похідна лижах – це найкраще, що можна порадити на вихідний. За несприятливих погодніх умов добре відвідати музей, кінотеатр, почитати книгу разом з дитиною.

У середньому першокласник повинен бути на свіжому повітрі хоча б 3,5 години у день.

4.     Канікули. Їх радимо планувати так, щоб вистачило часу на 4 справи:

-         активний відпочинок на свіжому повітрі;

-         допомога родині та участь у суспільно корисних справах;

-         читання книжок;

-         розваги.

Діти можуть підніматися вранці на 1 – 1,5 години пізніше, але лягати не пізніше 21.00.

Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей

    У шкільному житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчувають невпевненість. Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

   Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження у дітей.

1.     Глибоке дихання. Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень – здоров`я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організму, хвороби та хвилювання.

2.     Фізичні навантаження. Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження – фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри – футбол, волейбол, теніс.

3.     Домашній затишок. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, то треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних їй допоможуть. У дитини має бути домашній улюбленець. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4.     Художнє слово. Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

5.     Театр. Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

6.     Позитивні емоції. З давніх – давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю. Нікулін писав: ”Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров`я і подовжує життя”. Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

7.     Гра. Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без вийнятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри. Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.    

   Для того, щоб дитині спокійніше було перший час навчатися,будьте поряд, як ніколи: проводьте до школи, зустрічайте, будьте поряд, коли вона робить уроки, разом гуляйте тощо.

ДОДАТКИ

Додаток 1

   Оцінити підготовленість вашої дитини до школи допоможе наступний тест.

ЧИ ГОТОВА ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

1.     Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

2.     Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається і навчатися буде цікаво?

3.     Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над справою, яка потребує зосередженості протягом 30 хвилин ( наприклад збирати конструктор)?

4.     Ваша дитина не соромиться у присутності незнайомих?

5.     Чи вміє Ваша дитина складати розповіді з картинок не коротші, ніж із п`яти речень?

6.     Чи може Ваша дитина розповісти по пам`яті кілька віршів?

7.     Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

8.     Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і навпаки?

9.     Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

10.                       Чи може Ваша дитина користуватись ножицями і клеєм ( наприклад, робити аплікації)?

11.                       Чи може вона зібрати пазли з 5 частин за хвилину?

12.                       Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

13.                       Чи може вона узагальнювати поняття ( наприклад,назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля тощо)?

14.                       Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

15.                       Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

   Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Якщо Ви отримали:

13 – 15 балів – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати.

9 – 12 балів – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ ні ”, підкажуть Вам, над чим ще потрібно працювати.

8 і менше – почитайте спеціальну літературу, намагайтесь приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

    Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що розвиваються і піддаються корекції при необхідності. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати разом. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі сторони розвитку дитини.

  Додаток 2

Чи готова Ваша дитина до школи?

( ознаки неготовності)

1.     Дитина налаштована виключно на гру.

2.     Недостатньо самостійна.

3.     Занадто збудлива, імпульсивна.

4.     Не вміє зосереджуватись на завданні, зрозуміти словесну інформацію.

5.     Мало знає про оточуючий світ, не може порівняти предмети, не може дати загальну назву для групи однакових предметів і т. п.

6.     Має суттєві порушення мовного розвитку.

7.     Не вміє спілкуватися з однолітками.

8.     Не хоче контактувати з дорослими або навпаки, занадто “розв`язана” поведінка.

Додаток 3

Тест для батьків

Рівень тривожності та психічного напруження дитини

Ваша дитина…

№	Запитання	Так	Іноді	Ні
1	Легко засмучується, багато переживає
2	Часто плаче, скиглить, довго не може заспокоїтись
3	Вередує, дратується через дрібниці
4	Часто ображається, не переносить будь – яких зауважень
5	Трапляються випадки агресії
6	Заїкається
7	Гризе нігті
8	Смокче пальці
9	Поганий апетит
10	Вживає їжу вибірково
11	Важко засинає
12	Спить неспокійно
13	Неохоче прокидається
14	Часто, нервово кліпає очима
15	Неспокійні, імпульсивні рухи
16	Не вміє зосереджуватись, швидко відволікається
17	Намагається бути тихим
18	Боїться темряви
19	Боїться самотності
20	Боїться невдач, невпевнена в собі, нерішуча
21	Відчуває почуття неповноцінності

   Інтерпретація результатів.

   За кожну відповідь “так” – 2 бали,  “іноді” – 1 бал,  “ні” – 0 балів.

   Якщо ви отримали суму:

·        28 – 42 – невроз, високий рівень психоемоційного напруження;

·        20 – 27 – невроз був чи буде найближчим часом;

·        14 – 19 – нервовий розлад, середній рівень психоемоційного напруження;

·        7 – 13 – низький рівень психічного напруження, дитині необхідна увага;

·        6 і менше – відхилення незначні і проявляються як вікові особливості розвитку дитини.

“Ми настільки захопилися навчанням

наших дітей, що забули – сама суть

 освіти дитини – створення її щасливого

життя. Адже саме щасливе життя –

це те, що ми щиро бажаємо

 і своїм дітям, і собі. ”

С. Харрісон

Поради батькам майбутніх першокласників

   Ваш малюк став школярем! Ми раді бачити його в нашому учбовому закладі. Пам`ятайте, що сама найбільша батьківська радість – бачити щасливих, розумних, вдячних дітей! Ми бажаємо Вам успіхів!

1.     Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2.     Не підгоняйте дитину, бо розрахувати час – це ваш обов`язок.

3.     Не відправляйте дитину до школи без сніданку.

4.     Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів. Ні в якому разі не прощайтесь попереджуючи: “Дивись мені, не балуйсь! Щоб сьогодні не було поганих оцінок!”

5.     Зустрічайте дитину спокійно, не засипайте її запитаннями (згадайте, як вам важко після робочого дня). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися, не відмахуйтесь від неї, не відкладайте на потім – вислухайте її.

6.     Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона сама все розповість.

7.     Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

8.     Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2 – 3 години має відпочити. Низький рівень працездатності з 14.00 – 16.00 годин.

9.     Неможна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15 – 20 хвилин необхідно відпочивати 10 – 15 хвилин.

10.                       Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. Але якщо необхідна ваша допомога, то наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка “Не хвилюйся, в тебе все вийде! Давай подумаємо разом! Я тобі допоможу!”, похвала – дуже необхідні.

11.                       У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: “Якщо ти добре вчитимешся, то…”.

12.                       Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.

13.                       У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

14.                       Пам`ятайте, що протягом року можуть виникати критичні періоди, коли навчатися складніше, дитина швидше стомлюється, знижується працездатність. Завжди будьте уважними до стану здоров`я дитини, коли її щось турбує.

15.                       Пам`ятайте, що навіть діти 6 – 7 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Це заспокоїть дитину, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємності, не з`ясовувати стосунки.

16.                       Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними вони не були. Оскільки вони у неї виникли, для цього був привід.

17.                       Якщо дитині важко і вона потребує вашої допомоги, обов`язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе тільки те, чого вона не зможе зробити сама