Зміст
1. Поради батькам щодо
підготовки дитини до навчання в школі
2. Поради батькам щодо
підтримки дитини в період адаптації до школи
3. Поради батькам щодо
обладнання робочого місця першокласника
4. Поради батькам щодо правильної
організації відпочинку дітей
5. Поради батькам щодо
зняття психологічного напруження у дітей
6. Додатки
“Где не хватает терпения –
надо бы
постараться
понять, где не понимаю –
постараться вытерпеть, и всегда я
принимаю ребенка, всегда люблю”.
С. Соловейчик
Поради
батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі
Психологічна
готовність до навчання у школі не полягає в умінні читати й писати. Дітям до
школи вміння читати й писати в кращому разі не шкодять, цифри й літери сприймаються
ними як чергова частинка навколишнього світу, і діти швидко втрачають до них
інтерес. Надмірний обсяг інформації не розвиває взагалі нічого. Крім того, якщо
в дитини до 7років сформувати неправильні навички читання або письма, її потім
неймовірно важко буде перевчити! Коли дитина йде до школи отримувати знання,
але при цьому вже все знає, то їй стає нецікаво навчатися, зникне бажання
ходити до школи.
Одне з першочергових завдань сім`ї
– забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому,
щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно –
гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.
Значне місце у родинному вихованні
має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю.
Батькам необхідно пам`ятати, що головним у
цій роботі мають стати найрізноманітніші
засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі
радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в
результаті якої дитина пізнає багато нового.
Що таке шкільна зрілість?
Традиційно виділяють чотири аспекти
шкільної зрілості:
1. Інтелектуальна зрілість для віку 6 – 7 років – це вміння
відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв`язки між
явищами і подіями, логічно мислити.
2. Емоційна зрілість – це вміння тривало виконувати не дуже
привабливу роботу( розвиток довільної поведінки).
3. Соціальна зрілість – наявність у дитини потреби у спілкуванні з
однолітками, вміння дотримуватись встановлених правил, здатність слухати й
виконувати вказівки вчителя.
4. Мотиваційна (готовність і бажання дитини прийняти нову
соціальну роль школяра, бажання вчитися, позитивно сприймати образ школи.
Змістовна складність зауваженої проблеми полягає в тому, що у багатьох дітей не
складається об`активне уявлення про школу: воно або надто ідеалізується,
неадекватно оптимістичне, або надто негативне: школа викликає побоювання.)
Найчастіше негативне ставлення до
школи формується, якщо:
1. Дитину в дошкільному віці
не привчили обмежувати свої бажання, долати труднощі. Оскільки школа вимагає
від дитини постійних зусиль, то у неї виникає активна протидія навчанню.
2. Дитину ще в дошкільному
віці залякували школою( “Ти ж двох слів зв`язати не можеш, як ти у школу підеш?”, “Ось підеш у школу, там
тобі покажуть!”).
3. Дитині, навпаки, малювали
шкільне життя і майбутні її успіхи у надто оптимістичних тонах. Зустріч із
реальністю у таких випадках може викликати таке сильне розчарування, що у
дитини виникає різко негативне ставлення до школи.
Готовність дитини до школи – це
той необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися
в школі.
Батькам слід пам`ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно
навчатися. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за
інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не є активним, проте
починає говорити цілими фразами і добре запам`ятовує
букви. Кожна дитина має свої сильні
сторони і зони найбільшої уразливості.
Поради
батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи
Період адаптації до школи наявний
у всіх першокласників. Адаптація – процес досить довготривалий та важкий.
Складність адаптаційного періоду дитини до школи залежить від властивостей її
нервової системи, темпераменту, рис характеру, адаптаційних можливостей.
Етапи адаптації дитини до школи:
1 етап. Характеризується
бурхливою реакцією та значним напруженням практично всіх систем організму.
Триває 2 – 3 тижні.
2 етап. Затрати організму знижуються,
бурхлива реакція починає затихати.
3 етап. Період відносно
стійкого пристосування, коли організм знаходить найбільш оптимальні варіанти
реагування на навантаження, що вимагають меншої напруги всіх систем.
В залежності від рівня адаптаційних
можливостей виділяють три групи
дітей:
1. Дитина адаптується до школи протягом перших двох місяців навчання. Така
дитина відносно швидко вливається в колектив, у неї майже завжди гарний
настрій, вона добросовісно і без напруги виконує всі вимоги вчителя. У неї
інколи можуть виникати складнощі у спілкуванні з дітьми чи вчителем, так як їй
ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки. Проте наприкінці жовтня вона
засвоює і новий статус учня, і нові вимоги, і новий режим. Це легка форма адаптації.
2. Адаптація дитини до школи є довготривалою. Дитина не може прийняти
ситуацію навчання, спілкування з вчителем, дітьми. Як правило, така дитина
відчуває складнощі у засвоєнні навчальної програми. Лише наприкінці першого
півріччя реакції такої дитини починають відповідати шкільним вимогам. Це
форма середньої тяжкості адаптації.
3. Дитина, у якої соціально – психологічна адаптація пов`язана зі значними
складнощами, вона не засвоює навчальну програму, у неї відмічаються негативні
форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій. Це тяжка форма адаптації. Постійні
невдачі у навчанні, відсутність контакту з вчителем створюють відчуження та
негативне ставлення з боку однолітків. Якщо вчасно не розібратися в причинах
поганої поведінки, не скоректувати труднощі адаптації, то все це разом може
призвести до зриву, подальшої затримки в розвитку та вплинути на фізичне здоров`я дитини.
Найкращим профілактичним засобом
збереження психічного здоров`я в період адаптації до школи є добре ставлення
батьків до дитини, розуміння її внутрішнього світу, проблем, переживань. Не
існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін “ прикласти ” до своєї дитини. Але,
якщо Ви бажаєте полегшити процес адаптації дитини до школи, необхідно
дотримуватись наведених нижче рекомендацій
:
1. Повірте в унікальність та
неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді,
несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто
вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення
поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
2. Дозвольте дитині бути
самою собою, зі своїми недоліками, слабостями та достоїнствами. Приймайте її
такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
3. Не соромтесь демонструвати
дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете любити її за будь – яких
обставин. Не бійтесь “ залюбити ” свою дитину.
4. В якості виховного впливу
використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
5. Намагайтесь, щоб Ваша
любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі
межі та заборони ( бажано,щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш
погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь
встановлених заборон .
6. Не поспішайте одразу
карати дитину. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний
спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно
переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому
випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази. І лише тоді коли
дитина демонструє відверту непокору, батьки можуть думати про покарання. ДИТИНА
ПОВИННА РОЗУМІТИ ЗА ЩО ЇЇ ПОКАРАЛИ. Батьки самі обирають міру покарання, але
важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна
міра.
Пам`ятайте:
·
Покарання – це моральний замах на фізичне і психічне
здоров`я дитини.
·
Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди.
·
Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
·
Краще не карати, ніж карати із запізненням.
·
Покараний – значить вибачений, інцидент вичерпаний. Не
варто згадувати про старі гріхи.
·
Хоч би що трапилось, хоч би якою була провина, покарання
не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як
приниження.
·
Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру.
Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття
про життєві правила та цінності.
·
Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі
явища, ситуації, суть заборон та обмежень.
Для того, щоб у дитини
сформувалось позитивне ставлення до школи, важливо, щоб вона розуміла:
навчатися їй по – силам, вона здатна справитись з учбовими завданнями. Для
дитини дуже важливе відчуття власної успішності. Але хвалити першокласника – це
не просто називати його молодчиною та розумником, тут є декілька нюансів.
Заохочення повинно бути конкретним: ми хвалимо не саму дитину, а окрему рису її
поведінки, результат її діяльності. Коли ми говоримо дитині: ”В тебе сьогодні
вийшло дуже охайно написати літери!” або “Мені дуже подобається хвостик у цієї
цифри!”, дитина отримує інформацію про те, що потрібно робити, щоб бути гарним
школярем, і розуміє, що для неї це можливо. Якщо ж ми говоримо: “Молодець, відмінно!”, - то не зовсім
зрозуміло, за що дитину хвалять, і дитині важко зорієнтуватись в тому, яка
поведінка є схвальною.
Буває і таке, що дуже важко знайти
за що дитину можна похвалити. В такому випадку необхідно знайти щось таке, що у
дитини все – таки виходить гарно, нехай лише це одна галочка зі всього
написаного. Так дитина зможе повірити в свої сили і відчуватиме підтримку з
Вашої сторони.
Існує поняття “шкільна фобія ”, тобто острах дитини йти
до школи. Насправді частіше мова йдеться не стільки про школу, скільки про
побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Так буває, коли дитина
перебуває в умовах гіперопіки (надмірна опіка зі сторони батьків).
Іноді зустрічаються батьки, котрі
самі побоюються школи і мимовільно передають ці побоювання своїм дітям, або
драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість
дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим
самим формують у неї “ навчальну фобію”. Як результат – у дитини виникає невпевненість у собі та
своїх силах, сумніви до своїх знань, виробляється звичка сподіватися на
допомогу в найпростішій ситуації.
Лікарі – педіатри сьогодні
відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві
тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Деякі батьки не
помічають різниці між собою і дитиною ( забуваючи про те, що дитина – це не
маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у
своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації,
непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно, і в
дітей з`являються такі “дорослі” захворювання, як безсоння, виразка, коліт,
мігрень тощо. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері
спілкування батьків, тобто активно залучається як співучасник у їх сварках і з`ясуваннях,
то, можливо ніхто не здивується, коли у дитини з`являться невротичні симптоми
та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її
таланту та здібностей.
Поради
батькам щодо обладнання робочого місця першокласника
Для дитини бажано виділити окрему
кімнату. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола
розміщують етажерку або полиці для книжок. Основна вимога до обладнання
робочого місця – меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має
бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги. Якщо в сім`ї двоє дітей, то кожній дитині необхідно мати постійне
робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати
в ньому порядок виховує почуття відповідальності.
Дуже важливим є забезпечення
правильної пози підчас сидіння. Відстань від очей до предметів, які розглядає
дитина, має бути 30 – 35 см .
Книги піднімають за допомогою підставки.
Важливо привчити дитину
підтримувати порядок на робочому місці. Кожна річ повинна мати своє місце.
Як домогтися виконання дітьми
вищезгаданих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати
те, що ви вимагаєте. Важливо також хвалити дитину за кожен навіть незначний
успіх: “Ти сьогодні значно краще тримаєш
ручку і не сутулишся. Молодець!”
Поради
батькам щодо правильної організації відпочинку дітей
Зміна діяльності є основою
раціонального відпочинку. Тому загальна стратегія відпочинку – зміна
діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції. Для дитини
гра – це також вид діяльності.
Організовуючи відпочинок дитини,
зверніть увагу на такі моменти:
1. Відпочинок між заняттями в школі. Відпочинок між заняттями
в школі та приготуваннями домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони
витримують велике розумове і фізичне навантаження. Після школи дитина не
повинна сідати одразу за виконання завдань, їй необхідно обов`язково відпочити 2 – 3 години.
Не можна виконувати завдання без перерви.
Працездатність 6 – річної дитини приблизно 15 – 20 хвилин, потім потрібен
відпочинок або перехід до іншого виду діяльності.
Основні ознаки перевтоми:
-
плаксивість;
-
неуважність;
-
роздратування;
-
уповільнення темпу мовлення;
-
погіршення почерку;
-
збільшення кількості помилок та інші.
2. Сон. У системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає
повноцінний сон. Сон необхідний для нормального функціонування організму.
Гігієністи пропонують такі норми сну.
Вік
|
Тривалість сну
|
||
Ніч
|
День
|
||
6
|
11 – 12 (якщо не спить вдень)
|
1,5 – 2 (протягом року)
|
|
7
|
11
|
1,5 – 2 ( перше півріччя)
|
|
8 - 9
|
11 – 10.30
|
-
|
|
10
|
10. 30 – 10
|
-
|
|
Зменшення
тривалості сну у дітей 6 – 7 років призводить до порушень у центральній
нервовій системі. Діти стають млявими, важко сприймають навчальний матеріал, а
інколи навпаки, збуджуються, капризують. При збільшені тривалості сну до
рекомендованої норми ці негативні явища зникають.
Глибина
сну залежить від умов в яких спить дитина. Рекомендується вкладати її в один і
той же час та дотримуватись “ритуалу сну”. Якщо дитина погано засинає, батьки повинні з`ясувати
причину та усунути її, заспокоїти дитину, запевнити її, що вона обов`язково
засне, якщо мовчки буде повторювати: “Я обов`язково засну”. Або запропонувати
їй старий засіб – порахувати до 20, 50, 100. Якщо ж нічого не допомагає,
потрібно звернутись до педіатра. Перед сном краще виключити довгий перегляд
телепередач і комп`ютерні ігри – нервова система
повинна перейти у стан спокою і підготуватись до спокійного сну. Годину перед
сном присвятіть дитині – згадайте та обсудіть минулий день, обміркуйте плани на
майбутнє, пограйте у спокійні ігри.
3. Відпочинок у вихідний день. Він допоможе усунути 4 “дефіцити”: руху, свіжого повітря,
спілкування з природою та батьками. Зніме втому за тиждень. Одноденний
туристичний похід, прогулянка до лісу, річки, збирання грибів, ягід, сімейний
похідна лижах – це найкраще, що можна порадити на вихідний. За несприятливих
погодніх умов добре відвідати музей, кінотеатр, почитати книгу разом з дитиною.
У середньому першокласник повинен бути на свіжому
повітрі хоча б 3,5 години у день.
4. Канікули. Їх радимо планувати так, щоб вистачило часу на 4
справи:
-
активний відпочинок на свіжому повітрі;
-
допомога родині та участь у суспільно корисних справах;
-
читання книжок;
-
розваги.
Діти можуть підніматися вранці на 1 – 1,5 години
пізніше, але лягати не пізніше 21.00.
Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей
У
шкільному житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими
звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти,
відчувають невпевненість. Найбільш доцільними для зняття психологічного
напруження учнів молодшого шкільного віку є дихальна гімнастика, фізичні
навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис,
театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.
Батькам
доцільно знати способи зняття
психічного напруження у дітей.
1. Глибоке дихання. Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед.
Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота. При цьому
дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень – здоров`я, спокій, а видихає
повітря, непотрібне організму, хвороби та хвилювання.
2. Фізичні навантаження. Найкращим способом зняття
нервового напруження є фізичні навантаження – фізична культура та фізична
праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в
рухливі ігри, спортивні ігри – футбол, волейбол, теніс.
3. Домашній затишок. Дитина повинна знати, що коли
їй дуже важко, її образили, то треба йти додому. Домашній затишок, добре і
лагідне слово рідних їй допоможуть. У дитини має бути домашній улюбленець.
Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову
систему.
4. Художнє слово. Читання цікавої казки, оповідання сприяє
зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.
5. Театр. Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку.
Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться
мультфільм.
6. Позитивні емоції. З давніх – давен відомо, що
усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю. Нікулін писав: ”Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров`я і подовжує життя”. Почитайте з дитиною
гуморески, відвідайте цирк.
7. Гра. Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям
без вийнятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та
діяльність, без якої дитина не може нормально жити і розвиватись. У навчальному
процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови,
необхідні для розгортання справжньої гри. Тому доцільно батькам учнів першого
класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять
час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні
можливості й обдарування дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного
розвитку.
Для того, щоб дитині спокійніше
було перший час навчатися,будьте поряд, як ніколи: проводьте до школи,
зустрічайте, будьте поряд, коли вона робить уроки, разом гуляйте тощо.
ДОДАТКИ
Додаток 1
Оцінити підготовленість вашої
дитини до школи допоможе наступний тест.
ЧИ ГОТОВА
ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?
1. Чи хоче Ваша дитина йти
до школи?
2. Чи думає Ваша дитина про
те, що у школі вона багато дізнається і навчатися буде цікаво?
3. Чи може Ваша дитина
самостійно сидіти над справою, яка потребує зосередженості протягом 30 хвилин (
наприклад збирати конструктор)?
4. Ваша дитина не соромиться
у присутності незнайомих?
5. Чи вміє Ваша дитина
складати розповіді з картинок не коротші, ніж із п`яти речень?
6. Чи може Ваша дитина
розповісти по пам`яті кілька віршів?
7. Чи вміє Ваша дитина
читати по складах або цілими словами?
8. Чи вміє Ваша дитина
рахувати до 10 і навпаки?
9. Чи любить вона малювати і
розфарбовувати картинки?
10.
Чи може Ваша дитина користуватись ножицями і клеєм (
наприклад, робити аплікації)?
11.
Чи може вона зібрати пазли з 5 частин за хвилину?
12.
Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
13.
Чи може вона узагальнювати поняття ( наприклад,назвати
одним словом овочі: помідори, морква, цибуля тощо)?
14.
Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати,
збирати мозаїку тощо?
15.
Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні
інструкції?
Кожна позитивна відповідь
оцінюється в 1 бал. Якщо Ви отримали:
13 – 15 балів – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а
шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати.
9 – 12 балів – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а
запитання, на які Ви відповіли “ ні ”, підкажуть Вам, над чим ще потрібно працювати.
8 і менше – почитайте спеціальну літературу, намагайтесь приділяти більше
часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Дитина не народжується
першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що розвиваються і
піддаються корекції при необхідності. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для
розвитку дитини, легко і весело можна виконувати разом. Добираючи завдання,
зверніть увагу на слабкі сторони розвитку дитини.
Додаток 2
Чи готова
Ваша дитина до школи?
( ознаки
неготовності)
1. Дитина налаштована
виключно на гру.
2. Недостатньо самостійна.
3. Занадто збудлива,
імпульсивна.
4. Не вміє зосереджуватись
на завданні, зрозуміти словесну інформацію.
5. Мало знає про оточуючий
світ, не може порівняти предмети, не може дати загальну назву для групи
однакових предметів і т. п.
6. Має суттєві порушення
мовного розвитку.
7. Не вміє спілкуватися з
однолітками.
8. Не хоче контактувати з
дорослими або навпаки, занадто “розв`язана” поведінка.
Додаток 3
Тест для
батьків
Рівень
тривожності та психічного напруження дитини
Ваша дитина…
№
|
Запитання
|
Так
|
Іноді
|
Ні
|
1
|
Легко засмучується, багато переживає
|
|||
2
|
Часто плаче, скиглить, довго не може заспокоїтись
|
|||
3
|
Вередує, дратується через дрібниці
|
|||
4
|
Часто ображається, не переносить будь – яких зауважень
|
|||
5
|
Трапляються випадки агресії
|
|||
6
|
Заїкається
|
|||
7
|
Гризе нігті
|
|||
8
|
Смокче пальці
|
|||
9
|
Поганий апетит
|
|||
10
|
Вживає їжу вибірково
|
|||
11
|
Важко засинає
|
|||
12
|
Спить неспокійно
|
|||
13
|
Неохоче прокидається
|
|||
14
|
Часто, нервово кліпає очима
|
|||
15
|
Неспокійні, імпульсивні рухи
|
|||
16
|
Не вміє зосереджуватись, швидко відволікається
|
|||
17
|
Намагається бути тихим
|
|||
18
|
Боїться темряви
|
|||
19
|
Боїться самотності
|
|||
20
|
Боїться невдач, невпевнена в собі, нерішуча
|
|||
21
|
Відчуває почуття неповноцінності
|
Інтерпретація результатів.
За кожну відповідь “так” – 2 бали, “іноді” – 1 бал, “ні” – 0 балів.
Якщо ви отримали суму:
·
28 – 42 – невроз, високий рівень психоемоційного
напруження;
·
20 – 27 – невроз був чи буде найближчим часом;
·
14 – 19 – нервовий розлад, середній рівень
психоемоційного напруження;
·
7 – 13 – низький рівень психічного напруження, дитині
необхідна увага;
·
6 і менше – відхилення незначні і проявляються як вікові
особливості розвитку дитини.
“Ми
настільки захопилися навчанням
наших
дітей, що забули – сама суть
освіти
дитини – створення її щасливого
життя.
Адже саме щасливе життя –
це те, що ми щиро бажаємо
і своїм
дітям, і собі. ”
С. Харрісон
Поради
батькам майбутніх першокласників
Ваш малюк став школярем! Ми раді
бачити його в нашому учбовому закладі. Пам`ятайте, що сама найбільша
батьківська радість – бачити щасливих, розумних, вдячних дітей! Ми бажаємо Вам
успіхів!
1. Вранці будіть дитину
спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
2. Не підгоняйте дитину, бо
розрахувати час – це ваш обов`язок.
3. Не відправляйте дитину до
школи без сніданку.
4. Збираючи дитину до школи,
побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів. Ні в якому разі не
прощайтесь попереджуючи: “Дивись мені, не балуйсь!
Щоб сьогодні не було поганих оцінок!”
5. Зустрічайте дитину
спокійно, не засипайте її запитаннями (згадайте, як вам важко після робочого
дня). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися, не відмахуйтесь
від неї, не відкладайте на потім – вислухайте її.
6. Якщо дитина замкнулась,
щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді
вона сама все розповість.
7. Зауваження вчителя
вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати
сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не
повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2 – 3 години має відпочити.
Низький рівень працездатності з 14.00 – 16.00 годин.
9. Неможна виконувати
завдання без перерви. Через кожні 15 – 20 хвилин необхідно відпочивати 10 – 15
хвилин.
10.
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. Але якщо необхідна ваша допомога, то
наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка “Не
хвилюйся, в тебе все вийде! Давай подумаємо разом! Я тобі допоможу!”, похвала – дуже необхідні.
11.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: “Якщо ти добре вчитимешся, то…”.
12.
Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з
дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.
13.
У сім`ї має бути єдина тактика
спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини
вирішуйте без неї.
14.
Пам`ятайте, що протягом року
можуть виникати критичні періоди, коли навчатися складніше, дитина швидше
стомлюється, знижується працездатність. Завжди будьте уважними до стану здоров`я дитини, коли її щось турбує.
15.
Пам`ятайте, що навіть діти 6
– 7 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Це
заспокоїть дитину, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й
відпочити. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємності, не з`ясовувати стосунки.
16.
Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б
небажаними вони не були. Оскільки вони у неї виникли, для цього був привід.
17.
Якщо дитині важко і вона потребує вашої допомоги, обов`язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе
тільки те, чого вона не зможе зробити сама
Немає коментарів:
Дописати коментар