ТРЕНІНГ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

«ЛЮБОВ БАТЬКІВ- ЗАПОРУКА  ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ»

Мета: розвивати у батьків навички ефективної взаємодії з дітьми (активне слухання, Я-повідомлення, способи розв’язання конфліктів).

Завдання: У ході тренінгу батьки зможуть:

      поділитись своїми сумнівами і проблемними ситуаціями;

      краще зрозуміти свою дитину та себе;

      зрозуміти, у чому причини труднощів у спілкуванні з дитиною;навчатимуться:

      використовувати активне слухання у спілкуванні;

      організовувати ефективну взаємодію з дітьми;

      розв’язувати конфлікти, ураховуючи інтереси всіх членів сім’ї;

      подолати проблеми дисципліни дітей;

       враховувати емоції (власні та дитячі) у спілкуванні.

Час роботи: програма тренінгу передбачає 1,5-годинне заняття, що про­водиться на початку навчального року.

Кількість учасників тренінгу: від 10 до 30 осіб.

Обладнання: бейджики (за кількістю учасників); магнітна дошка, проектор, комп’ютер; відеозаписи; резинки, папір, олівці (фломастери).

ПЕРЕБІГ  ЗАХОДУ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Звучить спокійна музика. Батьки сідають, утворюючи коло. Ведучий підходить до кожного із батьків, знайомиться, оформлює «загальну візитівку» — пише ім’я батьків на великому аркуші (у ви­гляді променів сонця).

-                     Сьогоднішній тренінг буде проведено у віртуальному сімейному колі, тому що мова піде про розум, душу, тіло.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

1.      ВПРАВА «ЗНАЙОМСТВО»

Зараз я пропоную вам познайомитися одне з одним. Утворіть коло і візьміться за руки. Від мене праворуч (ліворуч) піде тепло і надійність. Уявіть собі своє дитинство. Я покладу свою долоню на долоню сусіда і назву своє ім’я. Спробуйте і ви зробити так само (йдемо по колу). А тепер так само, але станемо один до одного спиною.

Чи складно вам було виконувати завдання? Чому?

— Якими є ваші відчуття після виконання завдання?

2. ВПРАВА З МОТУЗКОЮ.

- Зараз кожен із вас візьме мотузку й одягне її на руку так, як я покажу. Ваше завдання: без допомоги інших частин тіла та предметів зняти мотузку з руки якомога швидше.

(Батьки намагаються це зробити, але це не так просто. Через деякий час учитель пропонує свій спосіб розв’язання проблеми.)

— Подивіться, як це зроблю я.

Учитель підходить до когось із батьків і каже: «Допоможіть мені, будь ласка». Таким чином результат буде швидшим.

Висновок. У житті не варто завжди розраховувати тільки на себе. Інколи допомога інших людей украй необхідна. Так і малень­ким дітям потрібна допомога дорослих.

3. ВПРАВА «МОЄ ЩАСЛИВЕ ДИТИНСТВО» (музичний супровід, спокійна музика).

Уявіть, біжить струмкий ручай, який уносить ваші спогади в час щасливого дитинства. Ви ще маленька дитини –дошкільник. Вам весело, спокійно на душі, ви впевнені в собі, тому що поряд з вами ваша рідна або близька людина. Але раптом ви біжите за ручаєм і забуваєте про того, хто був з вами поруч. На якусь мить ви почуваєте себе збентежено, хвилюючись знову повертаєтесь до рідною людини. Але час стрімко перенасить вас у реальне життя, де ви вже самі батьки і повинні міцно тримати руку своєї дитини, щоб вона відчула вашу ласку, любов, піклування.

— Чи вдалося вам зануритися у дитинство?

— Чи відчули ви надійне плече, що супроводжувало вас у дитин­стві?

— Що для вас означає «надійне плече»?

— Що відчували, коли ви втратили підтримку?

— Що хотілося зробити?

Ведучий. Ось у такій добрій і теплій атмосфері, напевно, і слід говорити про найважливіше в житті кожної людини — про материн­ську любов. Усі вважають себе люблячими батьками, що цілком природно. Ми дійсно любимо своїх дітей. Найкраще підтвердження цього — те, що ми відчуваємо в душі постійну любов. Але дітям важливо ще одне — як ми проявляємо це почуття.

4. ВПРАВА «АСОЦІАЦІЇ»

Учасники тренінгу отримують анкети та обирають одну із за­пропонованих відповідей. Потім пояснюють, чому обрали саме цю відповідь.

1. Я сьогодні прийшов/прийшла на тренінг...

2. Від тренінгу я очікую...

3. НУШ- це вчитися по-новому…

4.Бути батьками це…

5. Дружна родина це…

6. Вихована дитина це…

7. Шкільні проблеми це…

8. Проблемне навчання це…

9. Проектна діяльність це…

10. НУШ очима моєї дитини…

11. Навчання з радістю…

             Наша мета: виховати щасливу, здорову дитину. Хто може виховати щасливу дитину? Як ви розумієте поняття «щаслива дитина»? Хто такий — гарний батько? На ці запитання ми відповімо, попрацювавши в групах.

Інструкція. Група об’єднується у дві команди.

1-ша команда. Напишіть свої асоціації до поняття «щаслива дитина».

2-га команда. Напишіть свої асоціації до поняття «гарні батьки».

Обговорення

— Найперші та найважливіші вчителі для дітей — це їхні батьки. Рідний дім  — це перша школа для дитини. Сім’я має великий вплив на те, що малюк уважатиме важливим у житті, на форму­вання його системи цінностей. Скільки б людина не прожила, вона час від часу звертається до досвіду із дитинства, до життя у сім’ї: «Чого мене вчили батько і мати».

Часто батьки і вчителі, роблячи зауваження ма­люкам у небезпечних для життя ситуаціях, використовують не­правильну тактику. Замість того, аби сказати дитині, що потрібно зробити, батьки кажуть, чого робити не варто. Зрештою дитина не отримує потрібної інформації, а слова дорослого провокують її вчи­няти навпаки. (Наприклад, якими будуть дії дитини на слова: «Не підходь до комп’ютера!»?)

Звернення до дитини має бути позитивним, тобто пропонувати відповідну дію, а не бездіяльність. Памятаємо! За вимогами НУШ не можна починати будь-яке зауваження, хибність виказаною думки із заперечної частки НЕ.  Ми майже не говоримо як треба робити, а найчастіше- як не треба роботи. Тому наша дитина не отримує життєвий практичний досвід. Звернення до дитини має бути позитивним, тобто пропонувати відповідну дію, а не бездіяльність.

5. ВПРАВА «ОЧІКУВАННЯ» 

 Шановні батьки! Перед вами — стікери. Запишіть на них свої надії й очікування від нашої зустрічі.

Далі слід озвучити їх та прикріпити до плаката «Ланцюжок батьківської любові». «Щастя — це коли тебе люблять і розуміють», а це розуміння не приходить саме по собі, його потрібно вчитися. Наше завдання: порозумітися зі своєю дитиною; допомогти глибше усвідомити свої відносини з дітьми та емоційно збагатити їх.

      Відомо, що готових рецептів виховання не існує. Як діяти дорослому в певній ситуації, вирішувати тільки йому. Однак можна програти, як у театрі, складні ситуації, обговорити їх та спро­бувати зрозуміти, що відчуває дитина.

            У дитини уявлення про світ ще не сформовані, а життєвого до­свіду бракує. Завдання батьків, дорослих людей, які оточують дитину: до­помогти орієнтуватися в ще не зрозумілому для неї світі, пояснити, що небезпечно і неприпустимо, а що — допустимо і навіть необхідно для малечі. Хто, якщо не дорослий, захистить дитину, застереже від небезпек і водночас навчить розбиратися в нескінченних «не можна» і «можна»? Щоб навчити цього дітей, батькам самим по­трібно відмінно на цьому розумітися.

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

Вправа «Оплески». Ми добре попрацювали. Наостанок я пропоную уявити на одній долоні посмішку, а на другій — радість. А щоб вони не пішли від нас, їх слід міцно-міцно з’єднати в оплески.

-До нових зустрічей!